Правила переносу в англійській мові.

Основні правила переносу

Як і в українській мові, перенесення в англійській завжди підпорядковане змісту слова. Слід звертати увагу на те, щоб перенесення не спотворило зміст слова чи його вимову.
Перенесення слів неможливе у наступних випадках:
 Не рекомендується переносити останнє слово речення на наступну сторінку. Також не рекомендується переносити на наступну сторінку строку, яка являється останньою у абзаці.
 Заборонено переносити розділові знаки, а також укорочені позначення виміру ваги, довжини, часу, відділяючи їх тим самим від числівника, до якого відносяться (100 km, 50 cm).
 Заборонено відокремлювати прізвище від ініціалів.
 Власні назви ніколи не розділюються (Kyiv, London, Europe)
 Слід уникати перенесення складених частин назв (the Atlantic Ocean, South America)
 Заборонено розбивати переносом літерні абревіатури (WBO, USA, UNO)
 Слова, що складаються із одного складу, ніколи не переносяться (though, through, height).
 Суфікс третьої особи однини дієслова в теперішньому часі –s, -es не переноситься навіть у тих випадках, коли він утворює самостійний склад (he sells, he wishes)
 Закінчення множини іменників не переноситься навіть у тих випадках, коли воно утворює самостійний склад (houses, boxes)
 Поєднання букв, що означають один звук, не розділяються при переносі.
Перенос можливий у наступних випадках:
 Розділяються подвоєні приголосні (mis-sion, let-ter)
 Розділяються дві приголосні, які стоять поруч (pen-cil, ster-ling)
 Префікси та суфікси відділяються від кореня слова (dis-like, differ-rent)
 Складні слова діляться на складені частини (some-times)
 Приголосна між двома голосними переноситься з другим складом (ma-jor, la-ter)
 Переносяться суфікси вищого та найвищого ступеня порівняння прикметників (short-er, short-est)
 Переноситься суфікс –ing дієприкметника та герундія (go-ing, play-ing)