середа, 21 січня 2015 р.

Класифікація інформаційно – комунікаційних технологій.

В кінці ХХ ст. людство вступило в стадію розвитку, яка отримала назву постіндустріальне або інформаційне суспільство. Але судження «Ми живемо у вік інформації та комунікацій» не зовсім вірно, оскільки і інформація, і комунікації були завжди. Протягом усієї тисячолітньої історії суспільство накопичувало знання і вдосконалювало способи збереження і обробки інформації. Спочатку поширювалася писемність, потім - друкарський верстат, телефон, телебачення. З вступом суспільства в вік комп'ютерних технологій з'явилася можливість більш ефективної її обробки і представлення. Це дозволило ефективно зберігати і обробляти великі обсяги інформації. Але на сучасному етапі розвитку інформаційної культури суспільства знання стають застарілими дуже швидко, і людина змушена «вчитися все життя». Величезний обсяг знань, накопичений людством, змушує шукати інші підходи до організації процесу навчання.
Усвідомлення фундаментальної ролі інформації у суспільному розвитку і величезні темпи зростання інформаційних технологій зумовили необхідність формування особливої ​​інформаційної культури особистості. Для використання нових комп'ютерних технологій в житті потрібно нове мислення, яке має формуватись у дитини з молодших класів. Для нинішнього школяра, який  житиме в інформаційному суспільстві майбутнього, комп'ютер повинен стати невід'ємною частиною його життя. Тому використання інформаційних та комунікативних технологій (ІКТ) у навчальному процесі є актуальною проблемою сучасної шкільної освіти. «Світовий досвід свідчить про те, що вирішення проблем освіти починається з професійної підготовки педагогів. Без якісного зростання педагогічного професіоналізму ми будемо приречені залишатися в минулому »[5, 5]. Тобто, необхідна підготовка у сфері сучасних ІКТ. Педагоги нового покоління повинні вміти кваліфіковано вибирати і застосовувати саме ті технології, які повною мірою відповідають змісту і цілям вивчення конкретної дисципліни, сприяють досягненню цілей гармонійного розвитку учнів з урахуванням їх індивідуальних особливостей.
Інформаційне суспільство - це «суспільство, в якому соціально-економічний розвиток залежить насамперед від виробництва, переробки, зберігання, поширення інформації серед членів суспільства» [7, 5].Суспільство можна назвати інформаційним, якщо в ньому більше 50% населення зайнято в сфері інформаційних послуг. Відповідно, Україна робить тільки перші кроки в цьому напрямі. Інформаційне суспільство відрізняється від попередніх тим, що головним чинником в ньому виступають не матеріальні, а ідеальні фактори - знання та інформація. 
Інформатизація суспільства означає сукупність взаємопов'язаних політичних, соціально-економічних, наукових чинників, які забезпечують вільний доступ кожного члена суспільства до будь-яких джерел інформації, крім законодавчо секретних. Метою інформатизації суспільства є поліпшення якості життя людей за рахунок одночасного збільшення продуктивності і полегшення умов праці.
Так як освіта перебуває між виробництвом і наукою, вона повинна відповідати і рівню розвитку суспільного виробництва, і стану науки. 
У другій половині ХХ століття виробництво і наука розвивалися швидкими темпами, в той час як освіта еволюціонувало дуже повільно. У результаті назріли дуже глибокі протиріччя між виробництвом і наукою, з одного боку, і освітою, з іншого.
Інформація - всі ті відомості, які зменшують ступінь невизначеності нашого знання про який-небудь об'єкт. А, відповідно, інформаційна технологія - система процедур перетворення інформації з метою її формування, організації, обробки, поширення і використання.
Інформаційні технології навчання - це всі технології, що використовують спеціальні технічні засоби (ЕОМ, аудіо, кіно, відео). Коли комп'ютери стали широко використовуватися в процесі освіти, з'явився термін «нова інформаційна технологія навчання". Але деякі дослідники підкреслюють, що говорити про нову інформаційної технології навчання можна лише в тому випадку, якщо вона відповідає основним принципам педагогічної технології (попереднє проектування, відтворюваність, цілісність і т.д.), вирішує завдання, які раніше не були теоретично чи практично вирішені і якщо засобом передачі інформації є комп'ютерна та інформаційна техніка.

Інформаційні та комунікаційні технології (ІКТ) - це «широкий спектр цифрових технологій, що використовуються для створення, передачі й поширення інформації та надання послуг (комп'ютерне обладнання, програмне забезпечення, телефонні лінії, стільниковий зв'язок, електронна пошта, стільникові та супутникові технології, мережі бездротового і кабельного зв'язку, мультимедійні засоби, а також Інтернет та засоби синхронної комунікації і блоги)».

пʼятниця, 9 січня 2015 р.

Роль ІКТ у формуванні комунікативної компетентності в учнів.


Основна мета вивчення іноземної мови в школі - формування комунікативної компетенції, всі інші цілі (освітня, розвиваюча) реалізуються в процесі здійснення цієї головної мети. Комунікативний підхід  це навчання спілкуванню і формуванню вмінь та навичок, необхідних для міжнародної взаємодії, що є основою функціонування Інтернету.
        Активний та ефективний розвиток комунікативних навичок буде відбуватися лише за умов створення ситуацій практичного використання мови як засобу міжкультурного пізнання та взаємодії.  В цьому викладачам допомагають Інтернет-технології.     Комунікативний підхід - стратегія, що моделює спілкування, направлена на створення психологічної і мовної готовності до спілкування, на свідоме осмислення матеріалу і способів його опрацювання та використання. Для вмілого користувача реалізація комунікативного підходу в Інтернеті не є складною. Комунікативне завдання повинне містити проблему або питання для обговорення, причому учні не просто діляться інформацією, але і оцінюють її. Основним критерієм, що дозволяє відрізнити цей підхід від інших видів навчальної діяльності, є те, що учні самостійно обирають мовні одиниці для оформлення своїх думок. Використання Інтернету у комунікативному підході є досить мотивованим: його мета полягає у тому, щоб зацікавити учнів у вивченні іноземної мови за допомогою накопичення і розширення їх знань та досвіду. За допомогою Інтернет – ресурсів та засобів синхронної комунікації можна у процес навчання практично всі соціокультурні компоненти змісту навчання іноземних мов. Адже за допомогою таких засобів синхронної комунікації, як Skype, Yahoo Messenger, ICQ та Google+  можна як передавати  мову та невербальні засоби комунікації(паралінгвальні, екстралінгвальні та немовні знакові системи), так і спостерігати за національною ментальністю та напрямами культури.
Проблему розвитку комунікативної компетентності в процесі вивчення іноземної мови досліджено в працях Л. Биркун, О. Вишневського, І. Зимньої, Г. Китайгородської, Ю. Пассова, О. Полат, В. Редько, Т. Сірик та інших.У процесі формування мовної та мовленнєвої компетенцій звичні вправи «в мультимедійному виконанні» набувають нового статусу і значно відрізняються від нудних вправ у традиційній формі. Графіка, відеоматеріали, звукові ефекти, анімація – все це є сукупністю аудіо- та візуальних ефектів, які впливають на емоційні та понятійні сфери, сприяють більш ефективному засвоєнню мовного матеріалу. Поєднання візуального зображення, тексту і звукового супроводження надає можливість для комплексного розвитку навичок мовлення. Завдяки таким технологіям з'явилися навчальні системи нового покоління, які перетворюють процес навчання в захоплюючу гру  .
Розвитку соціокультурної та соціолінгвістичної комунікативної компетенції сприяють також ретельно підібрані автентичні тексти у вигляді діалогів, віршів, пісень, відеосюжетів. Вони можуть містити як лексичний матеріал, що відповідає темі уроку, так і граматичні структури, що вивчаються. Такі тексти зазвичай містять найбільш вживані комунікативно-значущі лексичні одиниці, поширені в типових ситуаціях спілкування, розмовні кліше, слова з національно-культурним компонентом. Таким чином, відбувається активізація мовного матеріалу, збагачується лексичний запас, учні бачать практичне застосування лексичних одиниць, модельних фраз та граматичних структур. Крім того, це дозволяє розкривати національну культуру англомовних країн, оволодіти повсякденною лексикою носіїв мови.